Захід до дня пам'яті захисників
28 серпня в проєктному просторі освітнього коворкінгу «Лазурна райдуга» відбулася подія, що назавжди закарбується в серцях. Захід, присвячений Дню пам’яті захисників, був сповнений болю, пам’яті та незламної сили духу.
Організований з ініціативи освітян Михайлівської громади та керівництва Михайлівської селищної військової адміністрації, цей день став часом вшанування тих, хто поклав своє життя за нашу свободу. Найбільш зворушливим моментом стало вручення відзнак «Берегиня» матерям та дружинам полеглих героїв. Ці жінки, які втратили найдорожчих, отримали символічне визнання своєї незламності та мужності.
Слова начальника селищної військової адміністрації, звернені до матерів та дружин, пронизали зал. А потім, наче тихий стогін душі, зазвучала пісня, що розривала серце:
Хто видумав, герої не вмирають? Хай скаже сива мати чи вдова, Кого щоночі у зірках шукають, Чому вона живе як нежива...
Ці рядки, що лунали в тиші, стали втіленням невимовного болю і смутку. Вони нагадали, що за кожною історією про героїчну смерть стоїть жива людина, чиє життя обірвалося, і ті, хто залишилися, несуть цей біль до кінця своїх днів.
Особливу подяку хочеться висловити колективу Пришибської гімназії, які створили Дерево Пам’яті. На його гілочках з’являлися янголи, і з кожним ім’ям полеглого героя, яке лунало, вони перетворювалися на символи душ, що злетіли у небеса.
Серед цього смутку, погляд зупинився на квіточці соняшника. Він став символом цього дня — дня пам’яті, скорботи, але водночас і життя, що відроджується, і незламності.
У світі, сповненому болю та втрат, є люди, які знаходять у собі силу зберегти пам'ять, щоб вона не розчинилася у часі. Так і сталося у Михайлівській громаді, де керівництво селищної військової адміністрації та селищної ради ініціювало надзвичайно важливу справу — створення Книги пам'яті. Ця ідея, сповнена глибокого сенсу, знайшла відгук у серцях освітян громади, які з трепетом взялися за її втілення.
Колектив Пришибської гімназії став тим об'єднувальним центром, що згуртував усіх у прагненні до створення цього живого літопису. Адже ця Книга – не просто збірка імен. Це живі історії, які дбайливо збираються, щоб зберегти їх навіки. За кожним ім’ям — життя, обірване жорстокою війною. Життя, в якому могли б народитися діти, де батьки могли б зустріти старість поруч зі своїми синами та доньками. Але війна забрала все.
Кожна сторінка цієї Книги є свідченням злочинів росії, яка забрала стільки життів і принесла стільки горя.
Ми пам'ятаємо кожного героя, хто віддав життя за нашу свободу. Ми не забудемо їхніх жертв і ніколи не пробачимо тих, хто їх відняв. Ця Книга пам’яті — це наша обіцянка майбутнім поколінням. Це наша скорбота, наша незламність і наша вічна пам'ять.
Пам'ятаємо. Не забудемо. І ніколи не пробачимо.
